Подорож у світ пізнання з Тетяною Чернігівською - soroban.ua
Подорож у світ пізнання з Тетяною Чернігівською
Ідеалом сучасного навчання є особистість не з енциклопедичними знаннями, а з гнучким розумом, зі швидкою реакцією на все нове, з повноцінними розвиненими потребами пізнання і самостійної дії, з набутими навичками орієнтації і творчими здібностями. Кожній дитині від батьків дістаються певні родові "подарунки" у вигляді генів. Багато успішних батьків переконані, що їхній малюк повинен вирости таким же успішним, як і вони, тому сподіваються і навіть вимагають від нього гідної віддачі.
"Везіння з генами - це як рояль" Steinway ", який дістався у спадок. Добре, звичайно, але грати- то на ньому все одно потрібно вчитися," - стверджує Тетяна Чернігівська, доктор біологічних наук, професор, учений в області нейронауки і психолінгвістики, а також теорії свідомості в своєму інтерв''ю "Можна народитися Моцартом, але ніколи ним не стати". Автор веде читачів за собою в світ людської діяльності і розкриває своє бачення проблеми розумового розвитку. Головним інструментом розвитку людини є мозок. Саме він керує всіма процесами в організмі, забезпечує зв''язок із зовнішнім світом, створює власний внутрішній світ. Він готовий до роботи без особливих на те команд. "Мозок не решето. Нічого не висипається з нього, - каже Тетяна Чернігівська. - Ми, грубо кажучи, нічого не забуваємо, просто велика частина даних лежить в" папці "Інше". Значить, якщо він нічого не забуває, то надзвичайно важливо захистити його від слухання поганої музики, книг, їжі і поганих людей.
А як же бути з помилками? Чи потрібно їх боятися? Чи шкідливо це для мозку?
"Помилки - це прекрасно, - переконує професор. - Для творчості необхідно зняти когнітивний контроль і не боятися помилок. Та й хто скаже, що таке помилка?". Значить, помилки навіть корисні для мозку, тому що змушують його шукати правильні рішення, а значить творити. Як ставитися до творчості? Її навчаються чи вона приходить сама? Ось як говорить про творчих людей Тетяна: "Осяяння приходять несподівано, під час рутинних дій, ніяк не пов''язаних з розв''язуваним завданням: я дивлюся телевізор, читаю книгу - і раптом у мене утворюється цей зв язок, який довго не утворювався!" Чи означає це, що творча ідея може з''явитися в будь-якій голові? Чи можна її запланувати? Ось як бачить це Тетяна: "Відкриття можна зробити за планом. Правда, істотна добавка: вони приходять підготовленим умам. Таблиця Менделєєва не наснилася його куховарці. Він довго працював над нею, мозок продовжував мислити, і просто" клацнуло "уві сні". "Таблиці Менделєєва страшно набридла ця історія , і вона вирішила йому з''явитися у всій красі, "-жартує автор. Ця "жартівлива" історія повторюється в житті багатьох творчих людей. Якщо, наприклад, згадати про відкриття Ейнштейном теорії фотоефекту, то вона прийшла до вченого після сонячного затемнення 1919 року як підтвердження ряду постулатів його спірної теорії відносності. Виявляється, що спланувати можна тільки технічні досягнення, тому що це комп''ютерна робота.
Чи вся справа в здібностях?
У кожної людини - свій творчий хист. Можна бути геніальним математиком, але не вміти приготувати омлет. Вельми неправильно вважати талановитою людину за її професією. Порівнювати талант можна тільки в межах однієї професії. "Геніальний кухар перекриє всіх диригентів. Порівнювати їх все одно, що кисле і квадратне. Кожен хороший на своєму місці." До питання про творчих людей. "Не мислити" як всі ", або проблеми творчих людей". "Свої незвичайні ідеї, свої відкриття вони ніколи не вважають чимось екстраординарним. Це для них звичайнісінька і очевидна річ," - так говорить про творчих людей Тетяна Чернігівська. Яскравим прикладом, що підтверджує ці слова, є життя Альберта Ейнштейна. Його талант і дивовижна здатність до узагальнення розрізнених теорій в одну найбільшу систему визнавали всі. Його геніальність не береться під сумнів досі.
Розвиток здібностей по унікальній методиці в ігровій формі
Але ...
про себе вчений ніколи не говорив серйозно. В його вустах праця фізика-теоретика виглядала не копіткою напруженою роботою, а не позбавленим легкості мистецтвом. Зірка його геніальності до сих пір в зеніті.
Але ...
батьки вважали його розумово відсталим;
він мав від народження велику і деформовану голову;
до семи років не розмовляв, тільки повторював за іншими одні й ті ж фрази;
в школі вчився погано, пропускав уроки;
із математики довгий час стояла двійка;
отримав освіту в школі для бідних дітей;
спочатку провалив вступні іспити в політехнікум Цюріха.
Все, що відбувалося з майбутнім вченим, здавалося, привело б його до неуспішних людей, якби не:
цікаві підручники, складні головоломки, трактат "Начала" Евкліда, філософська праця "Критика чистого розуму" Канта, які йому приносили дядько і друг сім''ї;
його завзятість і велика працьовитість: він усіма силами намагався надолужити згаяне власною працею, зазубрював французьку мову і ботаніку, історію і літературу. При цьому математику, геометрію і фізику він клацав, як горіхи;
розробка власних теоретичних положень на основі аналізу патентів і заявок;
створення ряду робіт з теорії відносності, квантової теорії і броунівського руху, що перевернули уявлення людей про навколишній світ;
геніальна теорія відносності;
неймовірна любов до людей.
З кожним він розмовляв так, немов це його приятель. Його ніколи не бентежив вік співрозмовника, з яким він міг годинами говорити на улюблені теми. Для нього це було звичайною справою. Його студенти обожнювали свого вчителя і вважали геніальним диваком. Але ... члени комітету з Нобелівської премії 11 років не визнавали його теорії ймовірності. Врешті-решт він став Нобелівським лауреатом, але за відкриття фотоефекту. "Вони часто не розуміють, в чому, власне, полягає їхня заслуга, якщо все так очевидно, -стверджує професор Тетяна Чернігівська.- Вони можуть бути розумнішими, і тому потрапляють в дуже складну ситуацію, опиняючись під пресингом суспільства." Автор наводить як приклад випадок із сином знайомого дитячого лікаря- терапевта, якого вважали двієчником і дурником, а він винайшов паровий двигун на соняшниковій олії і зібрав його.
Про роль читання ...
Тетяна Чернігівська, вивчивши особливості і роль читання, визначила читання складної літератури як вирішальний фактор у розвитку людини. Вона виділяє ключову роль лінійного читання, яке створює цілісну картину, що в свою чергу породжує стрункість думки. Дитина, що працює з гіпертекстом або коміксами, не здатна прочитати текст цілком або переказати його зміст. Вона
не зможе сформувати алгоритм для читання складної літератури;
не дасть можливості мозку сформувати алгоритм складного думання;
буде думати тільки, на яку кнопку натиснути, щоб привезли гамбургер.
Про пластичність мозку.
Після розтину тіла Ейнштейна патологоанатом зробив цікаву заяву: в лівій півкулі мозку вченого спостерігалася аномальна кількість гліальних клітин (допоміжні клітини нервової тканини),які "живлять" нейрони. А, як відомо, ліва півкуля відповідає за логіку і "точні науки". Також, незважаючи на похилий вік генія, в його мозку практично не було дегенеративних змін, властивих людям похилого віку. Це є ще одним доказом того, що мозок утворює нові нейронні зв''язки до кінця життя. "Будь-яка робота, крім нудної і рутинної, приносить користь для мозку", -стверджує Тетяна. Вчені пророкують серйозний розкол і розділення населення на тих, хто зможе отримати освіту і на тих, хто буде задовольнятися читанням газет на дивані. Вихід в тому, щоб мозок важко працював. "Важко - ключове слово. Мозку повинно бути важко. Він повинен бути зайнятий роботою," -впевнений доктор, професор і вчений Тетяна Чернігівська.
Про школу і не тільки...
Часто в школі нам доводиться стикатися з практикою, коли діти з високим рівнем інтелектуального розвитку стають неуспішними учнями або встигають посередньо. З чим це пов''язано? А пов''язано це з
постійним інтелектуальним недовантаженням;
зі стандартними вимогами до всіх;
відсутністю індивідуального підходу.
Такі учні засвоюють матеріал, витрачаючи на нього мінімум часу і сил, звикають до навчання без напруги і труднощів. Оцінки "6-9" заколисують не тільки їх самих, але і їх батьків і вчителів. Всі задоволені! Але ці діти відносно неуспішні, тобто вчаться нижче своїх можливостей. Одних "прекрасних" здібностей, які не розвиваються на матеріалі відповідної складності, їм вистачить тільки на початкові класи. Мозку буде дуже важко без звички працювати на повну силу. Учням із середнім рівнем розвитку в школі комфортніше: на них розраховані всі програми і весь арсенал навчання. Але їм теж потрібне повне навантаження, щоб утриматися або піднятися до високого рівня. Третя група - учні із відносно низьким рівнем розвитку. Щодо них порушений головний принцип дидактики - доступність. Щоб вчитися, їм потрібно об''єднувати не тільки працьовитість, а й волю, інтерес до самого процесу пізнання і впевненість в собі, що у звичайній школі - малоймовірно. Серед психологічних причин їх неуспішності виділяється розумова лінь. Найчастіше, вони не люблять думати, тому прагнуть піти від активної розумової діяльності, знайти обхідні шляхи. Їх мозок не отримує належної можливості розвиватися. Він теж стає розумовим ледарем. Чи є вихід із цієї "розумової ліні"? Чи є школа, де всім дітям цікаво вчитися? Так, є така школа! Це Школа ментального рахунку Соробан. Це дуже сильна школа! Чим же вона сильна? А сильна вона:
вмінням навчити мозок дитини ефективно працювати;
індивідуальним підходом до кожного учня;
об''єднанням розвитку розумових здібностей із високою працездатністю;
збільшенням швидкості сприйняття інформації і її обробкою;
розвитком пам''яті, логіки, концентрації;
гарантією навчання нестандартного мислення і творчого підходу до вирішення будь-якої проблеми;
командною роботою;
навчанням з інтересом і захопленням;
командою професіоналів-тренерів, провідників кожного учня до його успіху.
"Тільки учень проходить в кілька років дорогу, на яку людство витратило тисячоліття. Але його слід вести до мети не з зав''язаними очима, а зрячим: він повинен сприймати істину не як готовий результат, а відкрити її. Учень повинен напружувати свої сили, йому ніщо не повинно діставатися просто. Дається тільки тому, хто прагне, " - писав свого часу А. Дистервег. У Школі Соробан є всі можливості для того, щоб допомогти дітям з різним рівнем розвитку навчитися працювати з напругою і долати труднощі.Це і є шлях до успіху!Читати ще:Гордість Соробана: диво-близнюки Рома і Юра Тарасови
