Тибетська мудрість: жодних тілесних покарань

Так склалося, що для нашої культури лаяти та фізично карати дітей серед багатьох батьків є нормою. Але чи допомагають ці методи виростити емоційно зрілу, психологічно здорову, самостійну людину? Тибетський погляд на виховання дітей кардинально відрізняється від того, який застосовується в більшості країн на пострадянському просторі. І основна відмінність в тому, що дитину з самого народження виховують як незалежну особистість.

Тибетська система виховання за основними етапами дорослішання дітей

Щоб добре виховати дитину, потрібно виховувати себе, адже батьки своїм прикладом, поведінкою закладають основи дитячого світогляду, ставлення до життя, культури, а також здатності вирости успішною. За тибетською традицією у вихованні не має бути жодних принижень і тілесних покарань. Це правило актуальне від самого народження маляти, але загальні принципи поведінки будуть відрізнятися залежно від віку й властивих йому особливостей розвитку емоційної сфери малюка, його інтелекту.

• До 5 років дитина має зростати за своїм індивідуальним графіком без батьківських заборон. За тибетською традицією батьки поклоняються малюкові, наче царю. Йому все дозволене, лише коли йому загрожує небезпека, дорослі можуть втрутитися, але не забороняти, а відволікти дитину від небезпечного заняття.
• У 5 років дитина стає «рабом». До 10 років мати й батько закладають у своє дитя такі якості, як відповідальність, дисципліна, цілеспрямованість, привчають до старанної фізичної та інтелектуальної праці. Кожного дня дитині пропонують вирішувати прості та складні завдання й ретельно стежать за тим, щоб кожну розпочату справу було завершено. Покарання в цьому віці використовується для того, щоб дитина зрозуміла: будь-який вчинок у житті буде мати для неї певні наслідки.
• У 10 років починається період активного фізичного дорослішання, який закінчується приблизно до 15 років. Згідно з тибетською методикою, правильний спосіб виховувати дитину в цьому віці – перейти до спілкування з нею на рівних. Це означає, що батьки мають прислухатися до думки молодшого члена сім''ї, свої думки, досвід пропонувати, не нав''язуючи, а лише розкриваючи перед дитиною позитивні наслідки вибору такого шляху. Але право вибору залишається за підлітком.
• 15 років – особистість дитини сформувалася, і скоригувати небажані сторони поведінки батьки вже не можуть. Тепер настав час пожинати плоди докладених зусиль, спостерігати й приймати дітей такими, які вони є.

Якщо все ж таки бити...

Застосовуючи тілесні покарання, критикуючи, ображаючи словом, встановлюючи високі вимоги та змушуючи, батьки виховують перелякану, слабохарактерну людину, яка звикла підкорятися, тому навряд чи досягне в житті великих успіхів. Цьому завадить низька самооцінка, залежність від чужої думки. Не менш трагічними бувають результати занадто м''якого виховання. Малюк, якого опікують з усіх боків, повністю позбавляється ініціативи, стає ледачим, несамостійним, безвідповідальним, живе без особливих цілей, має дуже вузьке коло інтересів, стає егоїстичним. Радує те, що останнім часом з''явилася тенденція до гармонійного, грамотному розвитку молодшого покоління, а батьки намагаються уникати будь-яких методів, здатних принизити малюка або заподіяти йому біль. Хочеться вірити, що тибетський погляд на виховання дітей допоможе нам виростити покоління зовсім інших – вільних, успішних і щасливих людей. Читайте також:

7 років: маленький школяр і проблеми у навчанні

Дитячі таланти. Як виявити?

Чому важливо розвивати у дітей правильні звички?