Цікаве, корисні статті

Як мотивувати дитину ходити в Соробан

«Без мети немає діяльності, без інтересів немає мети, а без діяльності немає життя». (В. Бєлінський)

Наша школа велике значення надає мотивації дитини. Ми точно знаємо: особиста зацікавленість у навчанні – це чарівна пігулка проти ліні, апатії, пасивності. Тому в програмі навчання присутні рухливі та комп’ютерні ігри, створюється позитивно заряджений простір на заняттях, використовується індивідуальний підхід до кожного учня. Але буває й так, що з якоїсь причини дитина не хоче займатися уроками Соробан®. Найгірше те, що бунт на кораблі призводить до виникнення труднощів у виконанні завдань тренера. Батьки нервують, учень перебуває у стресовому стані. Що робити? Адже наше завдання – зробити дітей щасливими, допомогти в досягненні кращих результатів…

Чому дитина не хоче ходити на заняття Соробан®? Щастя, як мотивація

Коли дитина чимось займається, в корі головного мозку «вмикаються» центри, відповідальні за виконання пов’язаних з цим заняттям дій. Учень вирішує арифметичні задачі, а в цей час зони пам’яті, візуалізації, концентрації, логіки працюють у посиленому режимі. Між ними виникає складна система нейронних каналів. Через ці канали безперервно передаються імпульси. Такий стан нейропсихологи порівнюють зі святом. Якщо дитині подобається заняття, її дії усвідомлені, і на момент діяльності вона відчуває драйв. Саме так виглядає щастя й мотивація.

Коли учень здійснює ментальне рахування без ентузіазму, переважають інші почуття – роздратування, можливо, навіть, нудьга. Однак мозок все одно працює. Навіть у занятті, що не подобається, трапляються приємні моменти – успішно виконане завдання приносить задоволення, тому є шанс, що учень захоче й далі розвиватися, щоб знову відчути приємні емоції.

Зовсім інша справа, коли інтерес відсутній. Учнем опановує лінь, нудьга. Він взагалі перестає щось робити, його мозок стає пасивним. Здавалося б, у цьому випадку енергія не витрачається, тому повинна накопичуватися. Але людський організм працює за іншим принципом: сили акумулюються тільки тоді, коли ми активні. Якщо ж нічого не робити, сил, бажання, радості стає все менше. Виходить, що нам потрібно запалити дитячий розум, тоді він заграє, заіскриться й у дитини з’явиться внутрішній стимул до розвитку.

Залишається відкритим питання, як мотивувати. Адже, насправді, батьки не можуть передбачити, що стане поштовхом для прояву активності. Бажання може вирости з непідробного інтересу до заняття, може стати похідною від наполегливої вередливості (дії всупереч) або на тлі особистої симпатії до сусідки по парті. Найкраще, що можуть зробити батьки для своїх малюків – надати багато різних стимулів і дозволити зробити самостійний вибір.

Як можна мотивувати дитину для занять? Конфлікт між «хочу» і треба»

kratkaya istoriya mental arithmeticУ житті людини будь-якого віку все так влаштоване, що з одного боку ми маємо бажання, а з іншого – обов’язки. Часто ці два значення не співпадають. Ви, напевно, здивуєтеся, але прірву між інтересами й зобов’язаннями у дітей створюють самі батьки. Причиною цього є глобальне прагнення створити для малюків комфортне, безпроблемне середовище. Ми підкладаємо подушку, оберігаємо від труднощів, за першою вимогою задовольняємо бажання дитини, оточуємо її увагою, завжди, коли вона сумує. Саме таким чином дорослі позбавляють малюка стимулу до самостійної діяльності, боротьби, розвитку.

Так само згубно позначається на мотивації відсутність уваги дорослих до розвитку дитини. Малюк, з яким не займаються, не отримує яскравих вражень, що стимулюють до нових досліджень, відкриттів.

Справа у вихованні. Завдання дорослих – обрати індивідуальні засоби, які допоможуть дитині знайти баланс між бажанням і необхідністю. Для цього буде потрібно:

  • розвивати дитячі здібності, корисні навички, виховувати почуття відповідальності, дисципліну;
  • навчати ставити цілі, планувати, послідовно реалізовувати плани;
  • надати дитині свободу волі, можливість відчувати себе значущою, успішною і тому впевненою, щасливою.

Окрім любові, поваги до малюка, знадобляться деякі реальні методи розвитку дитячої самостійності, допитливості, працьовитості:

  1. Відповідальність. Малюк має розуміти, що навчання – це зона його особистої відповідальності, що тільки від нього залежать результати навчання. Тому мами не повинні робити уроки замість учня. Підтримувати – так, заохочувати за старання й успіхи – так, мотивувати – теж так, але не контролювати, управляти чи наставляти.
  2. Похвала. Чули про правило червоної ручки? Підкреслюючи помилки, ми залишаємо без уваги все те, що у дитини виходить добре. А спробуйте робити все навпаки. Кожне маленьке досягнення учня варте похвали. Це приємно, корисно для дитячої самооцінки, це мотивує.
  3. Позитивне мислення. Навіть улюблене заняття має свої недоліки, а найнудніше – нехай маленькі, але переваги. Усе залежить від кута зору. Навчіть учня знаходити позитивні сторони в навчанні, домашніх завданнях.
  4. Нагорода. Заохочуйте дитину саму себе нагороджувати за успішне виконання роботи. Як то кажуть, зробив справу, гуляй сміливо. Виконав завдання з ментальної арифметики – пішов грати в “Майнкрофт” або футбол. Передчуття майбутніх задоволень – потужний мотиватор.
  5. Ділення складних завдань на невеличкі задачі. Ця хитрість створює додаткові можливості для дитини похвалити себе й отримати черговий стимул до завершення завдання.

У будь-якому занятті, чи то усне рахування у Школі ментальної арифметики Соробан® в Україні, музика або миття посуду, ефективним засобом мотивації є створення позитивних асоціацій з навчанням, прив’язка занять до задоволення. Далі дитячий мозок сам вигадає мотиви, створить потрібні нейронні зв’язки для кращого виконання своєї роботи.

Читати також:

Подорож у світ знань з Тетяною Чернігівської

Цікавий декор на Новий рік

Найкращий дитячий бренд України!

Відео:

Вартість навчання грн.
АКЦІЯ Приведи друга і отримай знижку 10% за кожного на 2016/2017 навч.рік У вас двоє дітей? Вартість навчання 2-ї дитини -30% Вартість навчання 3-го дитини -40%
Якщо протягом першого місяця наш курс Вам не підійде, ми повернемо Вам гроші.