Оптимізм з дитинства. Беремо приклад з Угорщини

Як виростити оптиміста? Вміння радіти життю – це особливий погляд на світ, який у людини закладений з дитинства. Закладений батьками, які самі є зразком оптимізму й життєлюбства. Дитина бере приклад з мами й тата, тому саме ми – дорослі виховуємо оптиміста з раннього віку за умови:

• що в родині не заведене демонструвати погане самопочуття, поганий настрій, зациклюватися на проблемах, обговорювати їх при дітях;
• якщо вдома панує радість, веселощі;
• коли мама і тато із задоволенням проводять час з дітьми, грають і бешкетують з ними.

Як виховати оптиміста?

Оптимістичні погляди на життя побудовані на позитивному мисленні, властивому людям, упевненим у собі, ініціативним, допитливим. Дитина-оптиміст не відчуває страху перед труднощами, легко ставиться до своїх невдач, вміє радіти досягненням, завжди сподівається на краще. Чи можна стати оптимістом? Навіть найбоязкішого малюка можна навчити життєлюбства, якщо дотримуватися простих правил:

1. Підтримувати в сім''ї атмосферу любові та взаєморозуміння, уникати сварок, поважно ставитися до всіх членів сім''ї. Відмінним прикладом у цьому відношенні є жителі Угорщини, де більшість опитаних дітей вважають себе коханими та щасливими. До речі, з приводу майбутнього понад 80% опитаних впевнені, що надалі в них все складеться добре, що їхню країну теж чекають лише позитивні зміни.
2. Спілкуватися з дітьми, давати їм відчути свою значущість, турботу і підтримку рідних у будь-якій ситуації. Дозволити бути собою. Так ви сприяєте розвитку почуття захищеності, впевненості, а відповідно і позитивного мислення.
3. Хвалити за дитячі старання та успіхи, заохочувати усілякі починання. Завдання батьків - навчити дитину, як правильно ставитися до невдач, пояснити, що вони є невіднятною частиною її розвитку, адже саме помилки й поразки допомагають знайти рішення проблеми.
4. Правильно ставитися до навчання. Часто батьки бувають надто вимогливі, нетерплячі, коли мова йде про шкільні успіхи дитини. Проблеми в школі стають приводом для невдоволення і нотацій. У цьому відношенні нам є чого навчитися в угорців. Для них не важливо, малюк вчиться краще за усіх або залишиться на другий рік. Головне, щоб він засвоїв потрібні знання. Не варто поспішати, тиснути на дітей, інакше можна виховати негативне ставлення до навчання, придушити їх природну допитливість.
5. Обрати доступні методи навчання. Найкраще ми розвиваємо правильні навички у дитини в процесі гри. Заняття для дітей повинні давати можливість маленьким учням проявляти ініціативу, втілювати у життя дитячі ідеї. У сукупності з похвалою від дорослих це основа мотивації у дитини, адже вона вважає свої дії важливими й впевнена у позитивному результаті.
6. Навчити радіти простим речам і знаходити приємні моменти у несприятливих обставинах. Для цього достатньо просто акцентувати увагу на хорошому. Наприклад, якщо малюк захворів – це хоч і неприємно, проте у нього є можливість цілий день провести вдома з мамою, ніжитися у ліжечку, дивитися мультфільми.

Ставлення до життя, яке ми закладаємо в ранньому віці, має безпосередній вплив на успіх дитини в майбутньому. Оптиміст у найскладнішій ситуації знайде причини й засоби рухатися далі, сприймаючи невдачу як чергову сходинку на шляху до мети. Віра в успіх – це вже половина успіху. Тому збираємо докупи весь свій позитив, терпіння, любов і виховуємо дитину оптимістом!