Нам незабаром у перший клас

Моя  третя дитина йде у вересні до першого класу, і я зрозуміла, що до цього я все робила неправильно. Мені знадобилося три перших класи (один з них мій ☺) і двоє дітей, щоб зрозуміти, як правильно підготувати третю дитину до школи. Коли до 1 класу йде дитина, яка вміє читати й писати, - це добре. Коли ж іде та, яка ще вміє рахувати, - це ще краще. Але ж усього цього дитину й так навчать у школі!

Найбільш важливими та необхідними навичками, яких у першу чергу потрібно навчити дитину перед школою, це «відмінно ворушити мізками», а саме:

 

• мати міцну пам''ять;
• розвинене мислення;
• хорошу концентрацію;
• відмінну логіку.

Вступаючи до першого класу, дитина повинна любити й хотіти пізнавати нове, вміти орієнтуватися в потоці нової інформації, швидко мислити та знаходити рішення в різних ситуаціях.

На другому місці стоять банальні навички самообслуговування: самій помити руки, поїсти, переодягнутися, прибрати за собою, самостійно сходити до туалетної кімнати, зав''язати шнурки й т.д.

На третьому місці стоять навички комунікації. Дитина має вміти знайомитися, вміти повідомити про своє бажання, не боятись спілкуватися з однокласниками та дорослими, не соромитися попросити допомоги або запитати про щось  вміти відстояти свій погляд на світ, свої думки, пояснити, чому саме так вона вважає.

Віддаючи до першого класу старшого сина, я намагалася навчити його читати, писати й логічно мислити, старанно вчила з ним цифри та алфавіт. З донькою ми пішли ще далі - до всього перерахованого вище приєдналося ще багато розумного й важливого ☺. Але все, чого навчилася моя дитина на курсах «Підготовки до школи», вона змушена була повторно вчитися в школі у першому класі. Я не кажу про те, що від навчання не було користі. Вона була. Але справжню допомогу в 1 класі нам принесли тренування в Школі Соробан®. Рік тому, збираючи мою дівчинку (старшу доньку) до 1 класу, я до тремтіння боялася й переживала, як моя крихітка там виживе. Вона вижила й ще сказала, що школа – це добре. Багато в чому я вдячна нашій вчительці, її чуйному серцю. І велика заслуга, що ми пройшли швидку адаптацію, належить Соробан. Дочка любить вчитися, у неї немає проблем у спілкуванні, вона ставить ціль і домагається її, вона впевнена в собі, чітко мислить і швидко концентрує увагу на головному. Так, вона, як і раніше,  трохи розсіяна й неуважна, багато крутиться на уроках і вдає, що не чує деякі прохання, наприклад, не їсти так багато цукерок, але завдяки її відмінно розвиненому мозку, вона все тримає на контролі, все бачить і знає, мислить так, що мені самій іноді стає "ніяково". Я чудово розумію, що в цьому є заслуга моя та чоловіка, як батьків, першої вчительки, як «другої мами» в школі. Але, при всіх наших заслугах і докладених зусиллях, Соробан став тим  останнім пазлом, що доповнив і привів до гармонії весь механізм. У вересні в 1 клас йде моя молодша донька. У Соробані  вона вже два роки. Вона відмінно комунікує з оточенням,  сама навчилася читати, легко й швидко вчить вірші та складає пісеньки, їй усе цікаво й потрібно. Вона мріє стати й лікарем, і кондитером. Я знаю, що вона все зможе. Я не переживаю за неї, адже вона впорається з усім.  Чому я так впевнена? А тому, що свій пазл я склала. У мене троє дітей, і сьогодні я все роблю правильно. У всякому разі, для себе та для своїх дітей.

Читати ще: Перший раз у перший клас!

На старт! Увага! 1 клас!