Спокій, тільки спокій. (Не варто кричати на малюка)

Чи можна кричати на дітей? Психологи мають на цей рахунок єдину думку, що крик не приносить жодної користі, навпаки, може бути небезпечним для ніжної психіки дитини, що тільки формується. Тим не менш, дорослі люди часто починають кричати на дітей, ніби так малюки краще розуміють слова. І для багатьох розмова з дитиною на підвищених тонах стає звичайною справою. Це не означає, що батьки не люблять своїх малят, просто вони так виховують, не замислюючись про катастрофічні наслідки подібного стилю виховання.

Яким чином крик змінює дитячу долю

Чому не можна кричати на дітей? Крик руйнівно впливає на дитячу психіку, на емоційний розвиток, блокує формування особистих якостей, які могли б привести дитину до успіху сьогодні та в дорослому житті. Чи захотіла б мама кричати на свого малюка, якби знала, що таким чином вона програмує дитину на безталанне, нещасливе життя? У ніжному віці, коли закладаються основи особистості, дитині потрібна любов, почуття захищеності. В іншому випадку вона втрачає орієнтири, оскільки зникає зв''язок з єдиною людиною, яка могла б допомогти впоратися з труднощами. Давайте, подивимося, що відбувається з дітьми, коли на них постійно кричать:

• Активна дитина стає інфантильною.
• Емоційний малюк починає ховати свої емоції, що призводить до розвитку фобій, накопичення образ, складнощів у відносинах з людьми.
• Вдумлива, старанна дитина, піддається звинуваченням у повільності, загальмованості. Підсумок – закомплексована, ображена людина, нездатна керувати своїм життям.
• Обдаровані, дуже розумні діти, що цікавляться дуже серйозними речами, зазвичай тримаються відокремлено. Вони можуть стати геніями, але крик змушує їх ще більше цуратися людей, робить їх інтровертами або навіть аутистами.

Регулярно підвищуючи голос на малюка, мама й тато руйнують стосунки з ним. Відсутність довіри змушує дитину хитрувати, обманювати, лицемірити. Але найгірше те, що в майбутньому вона буде так само поводитися зі своїми дітьми.

Спочатку виховуємо себе

Усвідомлення батьками шкоди від крику на дітей – лише перший крок до виправлення ситуації в цілому. Далі буде складна робота над собою, своєю поведінкою. Як не кричати на дитину? Ось що рекомендують психологи:

1. Виключіть фактори, що провокують. Якщо причиною зривів є постійний професійний стрес, краще змінити роботу.
2. Плануйте свій час з поправкою на дитину. Тоді вам не доведеться нервувати через запізнення, лаяти малюка за нерозторопність.
3. Вивчіть особливості розвитку дітей у кожному віці. Тоді ви зрозумієте, що для малюка в 3 роки життєво необхідно бігати та шуміти, що першокласникові властиво бути неуважним і робити помилки. Причини гніватися відразу відпадуть.
4. Пояснюйте дитині, що відчуваєте, коли вона поводиться погано. І якщо раптом не стрималися, обов''язково вибачтесь і розкажіть, чому так сталося.
5. Уявіть, що за вами спостерігають. У більшості випадків присутність сторонніх людей утримує від агресивного прояву емоцій.
6. Намагайтеся ставитися до дитини, як до рівної собі. Ви ж не будете кричати на колегу, коли вона сутулиться, сидячи за робочим столом. Так чому це може статися стосовно власної дитини?
7. Завжди пам''ятайте про наслідки своїх дій.

Насправді виховання дитини без крику – справа нескладна. Потрібно просто любити малюка, проявляти терпіння, з розумінням ставитися до її непевних кроків у житті та міцно тримати за руку, коли їй важко.