
[caption id="attachment_1439" align="alignright" width="300"] Соробан[/caption]Як часто ми, Дорослі, намагаючись чогось навчити дитину або допомагаючи із завданнями, акцентуємо її увагу на тому, що вона зробила не так: не так написала букву, не так порахувала приклад, неправильно тримає ручку...Або ще гірше: у тебе жахлива поведінка, ти не вмієш поводитися, ти недолугий, горе ти моє і т.д.І виростають з наших дітей дорослі, які роблять акценти тільки на тому, що не вдалося:«Так, це нормально», - каже чоловік своїй дружині, - «Ось тільки потрібно ще досолити, прибрати ось це й додати приправу!»Або так: "Ой, як добре ти зробив ремонт, тільки ось тут перероби, це заміни, тут підфарбуй, там почисть..."Знайомо?Ви тільки уявіть - людина старається, вкладає всі сили й душу в свою роботу, приходить показати й чекає на похвалу, а їй - тут не так і це не так. І всі думають, що цим вони допомагають зробити роботу краще. А у людини руки вже опустилися...Так це дорослий, він може й переборе себе, почне спочатку або змінить щось - свій настрій або роботу. А малюк, який тільки вчиться щось робити: писати, малювати, рахувати, відкривати цей світ. А йому з найкращих спонукань кажуть, що це не так, це некрасиво, тут знову не правильно. Хвилин за 10 таких «похвал» дитя перестане намагатися, адже все одно погано виходить.


