Далеко не всі батьки є хорошими вчителями для власних дітей. Можливо річ у тому, що ми покладаємо на своїх дітлахів великі надії й тому буваємо до них занадто вимогливими, або ж навпаки, так сильно любимо, що перебільшуємо їх досягнення. Так чи інакше, розвиток розумових здібностей у дітей часом не приносить очікуваних результатів.
Щоб допомогти батькам обрати правильну методику навчання, ми підемо від протилежного й розглянемо спочатку ті чинники, які найчастіше призводять до розчарувань, геть-чисто відбивають у дитини бажання вчитися.
Заважаємо дітям розвиватися
Розвиток здібностей по унікальній методиці в ігровій формі
Як розвивати розумові здібності дитини, щоб її інтерес до пізнання остаточно згас? Враховуючи, що дитячий мозок дуже гнучкий, зростає з колосальною швидкістю, його потреба в отриманні нових знань безмежна, батькам потрібно прикласти багато зусиль, щоб стати гальмом у природному процесі формування інтелектуальної особистості. Тим не менш, деякі мами й тата, заплуталися в рекомендаціях психологів, власних стереотипах і емоціях, тому допускають невиправні помилки:
Скнарість у прояві почуттів. Деякі батьки впевнені, що будь-яка демонстрація любові (поцілунки, обійми, носіння на руках) – це пустощі, які не призведуть ні до чого хорошого. Не вірно! Кохані дітки обов''язково стають розумними, талановитими та щасливими.
Покарання. З якого віку дитина піддається нотаціям, відлученню від ігор через зіпсовану іграшку? Подібні батьківські «репресії» - серйозна помилка. Нормальний процес розумового розвитку малюка полягає в дослідженні, пізнанні світу «навпомацки». Тобто живий дитячий розум налаштований на активну гру, а не на споглядання. Якщо трапилася неприємність і іграшка зламалася, скоріш за все батьки придбали річ, яка не підходить дитині за віком або ж була не дуже якісною. Хіба малюк в цьому винен? Ні! Більш того, він може бути дуже засмучений тим, що трапилося й потребує співчуття та підтримки.
«Розірвана» увага. У малюках вона проявляється у вигляді нездатності зосереджуватися. Природа наділила дітей унікальною здібністю перебувати в теперішньому моменті, повністю занурюватися в цікаве заняття. Батьки намагаються регулярно у формі гри навчати своїх дітей читанню, рахунку, але постійний поспіх змушує їх відволікатися під час уроку на телефонні дзвінки або на приготування чаю. В результаті приділений малюкові час стає схожим на клаптикову ковдру. Дитина відволікається від занять разом з дорослими, а згодом вже не вміє концентруватися, що негативно впливає на майбутнє навчання в школі.
Позбавлення задоволення від навчання. Головне завдання батьків – підтримувати природний пізнавальний інтерес малюка. Але часто дорослі пригнічують його, коли дитині нав''язується ставлення до навчання в проекції «треба» й «повинен». Якщо малюкові не показати, який прекрасний світ знань, як чудово дізнаватися чогось нового, його мотивацією у навчанні стане прагнення одержати хорошу оцінку, бути слухняним або ж страх покарання. За таких умов дитина отримає знання, але це не буде мати ніякого відношення до розвитку інтелектуальних здібностей.
Вплив оточення. Від батьків часто можна почути: «не збагну, як розвинути інтелектуальні здібності дитини?» При цьому самі дорослі, занурені в турботи про задоволення споживчих інтересів (харчування, одяг, взуття), прищеплюють дитині такі ж самі потреби. Інтелектуальний розвиток особистості відбувається лише в умовах духовних (нематеріальних) пріоритетів. Діти копіюють поведінку дорослих. Якщо мама любить у вільний час читати, якщо батьки цікавляться мистецтвом, мають захоплення, то малюк охоче візьметься за книжку, зацікавиться астрономією, буде проявляти живий інтерес до пізнання. Не варто очікувати чогось особливого від дитини, чиї батьки весь вільний час присвячують перегляду телевізійних програм. Коло інтересів такого малюка з часом може обмежитися телевізором і комп''ютером.
Концентрація на оцінках. Наявна система освіти десятиліттями нав''язувала нам оцінювальне ставлення до навчання. Батьки, виховані в цій атмосфері й самі досить різко реагують, якщо дитина приносить додому низькі оцінки. При такому підході малюк буде лише боятися покарання, соромитися, якщо чогось не розуміє, почне порівнювати себе з іншими учнями. Погодьтеся, задоволення мало, але ж пізнавальний процес може приносити радість!
Як обрати правильний шлях?
Розвиток інтелектуальних здібностей у дітей вимагає від батьків чималого терпіння, розуміння й любові. Вчені провели багато досліджень на предмет впливу на інтелект дитини емоційно-психологічних факторів і довели, що сприятлива атмосфера в родині, увага батьків – найвірніші союзники у формуванні інтелектуальних здібностей. Що потрібно дітям?
Гідний приклад перед очима. Будьте активні, знаходьте для себе нові цікаві захоплення й самі не помітите, як малюк почне вигадувати нові ігри, освоювати нові заняття;
Спокійна атмосфера взаємної довіри, де всі ставляться один до одного з любов''ю – це додасть дитині впевненості;
Заохочуйте будь-яку самостійну діяльність, навіть якщо вона додає вам клопоту;
Спілкуйтеся з дитиною і будьте уважні до її бажань, ідей, проблем, обговорюйте з нею поточні справи. Такі дрібниці відіграють велику роль в розвитку комунікативних якостей.
Обережно, без натиску прищеплюйте дитині любов до читання.
Коли у дитини є пізнавальний інтерес, можна не сумніватися: будь-які вправи для розвитку мозку дитини обов''язково незабаром принесуть плоди. Важливо знати, що творчий потенціал, таланти, унікальні здібності проявляються, якщо вибраний метод навчання забезпечує гармонійний розвиток півкуль мозку у дітей.
З цим завданням найкращим чином справляється методика усного рахунку «Соробан» Тренери школи знають не тільки, як навчити дитину швидко рахувати подумки за допомогою японських рахівниць «абакус», але і як допомогти дітям стати ерудованими, комунікабельними, всебічно розвиненими представниками нового покоління.
У процесі занять з рахівницями активно задіюється права півкуля головного мозку, розвивається дитяча уява. Одночасно активуються образне і логічне, інтуїтивне й аналітичне, дедуктивне та індуктивне мислення. Розвинені в дитячому віці пізнавальні здібності допомагають малюкові вчитися в школі, легко засвоювати новий матеріал, а в дорослому житті дозволяють без труднощів знайти оптимальний вихід у будь-якій ситуації.
Навчання в школі усного рахунку сприяє розвитку у дітей інтелектуальних здібностей: феноменальної пам''яті, спостережливості, уважності до дрібниць, логіки, інтуїції, здатності концентруватися, порівнювати й узагальнювати, робити висновки, приймати часом нелогічні, але правильні рішення.
Якщо ви хочете виховати неординарну, глибоку, вдумливу особистість, обирайте не просто ефективний, але й 6найзручніший для дитини шлях.
