Сучасним батькам, які поклали всі сили на виховання та всебічний розвиток своїх діток, буде цікаво дізнатися, що не далі, як в середньовіччя до дітей ставилися зовсім інакше. Маленькі люди не мали не те, що схожих можливостей, у них навіть дитинства як такого не було.
Минулі звичаї суспільства, пов`язані з вихованням дітей, можуть шокувати, викликати недовіру, але знання історії відносин між батьками та їх нащадками допоможе розібратися в сучасних традиціях розвитку маленьких дітей.
Дитиною називали людину, якій ще не виповнилося 3 роки. Однак до цього чудового віку доживали не всі малюки. Річ у тому, що в давні часи було цілком нормальним явищем вбивство новонароджених, приношення їх у жертву богам і залишення в лісі на поживу диким тваринам. Найменше шансів вижити було у дівчаток. Заборона на подібну жорстокість до дітей була введена тільки в IV столітті н.е. з подачі Церкви. А ті діти, яким пощастило залишитися в живих, виховувалися переважно за допомогою погроз і залякування.
На зміну фізичного позбавлення від дітей заступає практика віддавати їх на виховання в монастирі, в села годувальницям, в спеціальні установи. Попре те, що статус дитини зберігався у людини вже до 7 років, з 3 років діти повинні були працювати, як усі дорослі (обробляти землю, прислужувати батькам і т. д.). Годували дітей дуже погано, бо вважали, що вони не мають потреби в їжі. Гірше за всіх доводилося дівчаткам. Середньовіччя відоме своїми варварськими звичаями. Ось і виховні методи вражають уяву своєю дикістю: залишення в темній кімнаті, екскурсії на страту й споглядання мертвих тіл.
Дітей вже не сприймають як непотрібний елемент суспільства, що таїть у собі загрозу. Навпаки, філософи – сучасники Ренесансу починають бачити їх податливість до навчання. Надавати дитячій свідомості потрібні форми було прийнято фізичними методами. Регулярна прочуханка в профілактичних і виховних цілях застосовувалася навіть відносно особин королівської крові. Більшість дітей епохи Відродження була впевнена в тому, що їх люблять тільки тоді, коли вони «хороші».
Як для історії, так і для дітей епоха дитинства настала в XVIII столітті. Визнання в дитині особи, проте, не перешкодило батькам намагатися підпорядкувати її своїй волі. Дорослі намагалися управляти не лише пересуваннями свого нащадка, але і його думками почуттями, бажаннями. З народження дітей тримали у рамках. Немовлят ретельно сповивали, «повзунків» прив`язували до меблів, а тих дітей, що навчилися пересуватися на ногах, обмежували мотузком, прив`язаним до одягу. Період нового часу ознаменувався радикальною зміною відношення батьків до сприйняття дітей. Завдяки старанням педіатрів з`явилася тенденція підвищення турботи та уваги до маленьких беззахисних істот.
У наш час кожен з батьків вважає своїм обов`язком допомогти дитині розвиватися у всіх напрямках: шліфувати розумові здібності, адаптуватися в соціумі, пізнавати навколишній світ та вчитися взаємодіяти з ним. Основою виховання стали любов, взаєморозуміння, повага, а метою – інтереси самої дитини. Широке поширення отримали різні методики раннього розвитку. Вони допомагають батькам забезпечити дитині впевнений старт в її житті. Школа усного рахунку «Соробан» пропонує унікальний метод навчання, спрямований на інтенсивний розвиток дитячого мозку. Особливість методики полягає в тому, що вона змушує активно працювати обидві півкулі, сприяє утворенню міжпівкульних нейронних зв`язків, що підвищують ефективність роботи мозку. Чим краще функціонує мозок, тим краще він засвоює інформацію, тим активніше розвивається мислення. Середньовічна філософія вірно визначила, що дитячий розум – найеластичніший і найвдячніший матеріал у природі, який здатний змінюватися, вдосконалюватися, поглинати колосальні обсяги інформації. «Соробан» розвиває у дітей цілеспрямованість, самостійність, впевненість в собі, що дозволяє їм знайти в житті своє призначення.
Спробуйте наші додатки
