Одна з найпоширеніших проблем, що змушують батьків звертатися за допомогою до дитячого психолога – це істерика у дитини. Подібна поведінка малюка доставляє дорослим чимало клопоту і занепокоєння.
Коли буває дитяча істерика?
Приводів для виникнення істерик і капризів чимало. Це може бути реакція на якусь подію (біль, страх, падіння), фізичний стан (втома, надлишок вражень). Інший вид істерик – маніпулятивна поведінка, яку дитина демонструє з певною метою. Якщо у першому випадку малюка необхідно відразу приголубити, заспокоїти, то під час умисного прояву неслухняності батькам слід у відповідь обрати правильну лінію поведінки, щоб уникнути подібних маніпуляцій у майбутньому.
Основні причини істерик у дитини
Малюк 1,5-2 роки часто вдається до істерики, щоб домогтися бажаного. Традиційні способи привертання батьківської уваги: дитина починає плакати, кричати, падати на підлогу (особливо їй подобається це робити в людних місцях).
З 3 років істерика у дитини перетворюється в яскраві спалахи емоційного протесту, що проявляються у вигляді крику, негативної реакції на звернення батьків (виконання дій, що суперечать проханню мами, тата).
Якщо малюк до 4 років не перестав використовувати істерику, як інструмент досягнення цілей, значить, у вихованні були допущені серйозні помилки.
Як розпізнати маніпулятивну істерику?
Виглядає вона наступним чином:
- негативна поведінка супроводжується певною вимогою дитини;
- наодинці з самою собою, при відсутності очікуваної реакції з боку дорослих дитина перестає плакати.
Найчастіше об''єктом маніпуляцій стає мама. Незалежно від причини, ситуація завжди розвивається за стандартним сценарієм:
- Відмова підкорятися правилам, плач.
- Крик, активний протест, привернення уваги усіма способами (тупотіння ногами, валяння на підлозі).
- Нестримні ридання, коли дитина не може заспокоїтися, самостійно перестати плакати.
Профілактика дитячих істерик
Коли трапляється істерика у дитини, що робити – ніхто не знає. Єдиний правильний спосіб зупинити ридання – правильна реакція батьків на дитячу поведінку. Дорослі повинні розуміти, що істерика не є чимось жахливим і неприйнятним. З її допомогою малюк вчиться емоційно взаємодіяти з навколишнім світом, людьми.
Правила поведінки батьків:
- Вчимося спокійно реагувати.
- У різних ситуаціях дотримуємося єдиної тактики поведінки.
- Перемикаємо увагу дитини.
- Опановуємо акторську майстерність: вчимося ігнорувати капризи, по можливості на деякий час залишаємо дитину на самоті.
- Після істерики приділяємо дитині якомога більше уваги. З часом у її пам''яті не залишиться і сліду від пережитих негативних емоцій.
Обов''язковою умовою боротьби з дитячими істериками є їх профілактика. Правила прості. Потрібно ретельно дотримуватися режиму дня, щоб не допустити перевтоми, регулярного недосипання малюка. Переглянути свої виховні принципи: можливо, ви встановили занадто багато заборон? Важливо проводити з дитиною багато часу, спілкуватися, щоб сформувалися довірчі відносини. Необхідно уникати стресових ситуацій для дитини, заздалегідь готувати її до прийдешніх змін.
Найголовніше – балувати дітей можна, але не варто потурати їх примхам, інакше психологічні маніпуляції будуть сприйняті дитиною як єдиний можливий спосіб досягати своїх цілей.