Дива трапляються з тими, хто в них вірить!

Чудеса случаются с теми, кто в них верит!Ранок вівторка у Микити не склався: мама вранці рано пішла на роботу готувати терміновий проект і не  встигла  приготувати сніданок.Тато  вже другий тиждень теж рано тікав у справах. Відвезти в школу Микиту було нікому і важкий рюкзак з книжками довелося тягнути в переповненій маршрутці.Все б нічого, але завтра у Микити День Народження, а в школі починалася серйозна підготовка до здачі тем перед закінченням семестру. Друзі не могли прийти на свято, оскільки «домашки» було неймовірно багато.Всі запрошені обіцяли прийти тільки в неділю, а Микита дуже хотів отримати увагу друзів і подарунки саме в своє свято. Всі ці дрібні проблемки псували настрій із самого ранку.День пробіг швидко і якось непомітно. Вечір теж не обіцяв нічого приємного: Олег не вийде грати в футбол - багато уроків, Сашка навіть у доту не встигне зайти через завал  з підготовкою. Та й у самого Микити оцінки так і просили: «Підтягни нас, Микитка».За уроками він сидів майже до 22,00. То він не міг запам''ятати правило, то забував куди і до якої формули що відноситься, та й сконцентруватися на виконанні одного уроку було важко, нудно ... і нецікаво.На День Народження прийшла одна Машка, руда подружка з купою веснянок на носі і з завзятим характером. У неї завжди був гарний настрій, вона якось примудрялася зробити уроки швидко і правильно, вірші запам''ятовувала «на льоту», а ще встигала пограти в якусь незвичайну гру на комп''ютері. Завдяки своїй «всевстигучості », Машка і змогла прийти привітати Микиту зі святом. У подарунок від неї Микита отримав   незрозумілий СЕРТИФІКАТ на навчання в Школі Соробан

.Микита здивувався, адже він  і в звичайній школі нічого не встигає, а тут ще одна школа, та ще й з уроками. Але Машка так цікаво розповідала, що Микита трохи повеселішав і вирішив таки піддатися на вмовляння подружки і подивитися, у що ж вона грає на компі.▶Машка відкрила якусь програму, щось поклацала на клавіатурі, і на екран вискочив дивакуватий Дід і його приклади. Микита давно знав, що Машка вміє швидко рахувати, але те,  що вона йому показала, неймовірно його здивувало.Приклади на екрані миготіли  так швидко, і їх було так багато, що встигнути їх навіть побачити, вже було нереально. При цьому Машка ще примудрялася і базікати. Вона ввела відповідь, і Дід ​​підтвердив його правильність, прикольно станцювавши.Мама Микити покрутила сертифікат в руці і вирішила записати Микиту на урок. Прийти можна було вже завтра.
Школа із  дивною назвою і танцюючим Дідом манила його, привертала перспектива навчитися неможливому, але при цьому його лякали домашні  завдання, а наразі ще, як він думав, і повна відсутність вільного часу.Машка поїхала з ним, і навіть тато знайшов час відвезти Микиту в цю школу. І тут почалися справжні чудеса.На уроці в звичайній школі не так було цікаво, як тут. Привітна молода весела вчителька трохи розповіла про школу і дивні рахівниці, пояснила,  як потрібно починати рахувати. Новий вид рахування  Микиті сподобався, хоч і було трохи дивно в 10 років рахувати  приклади: 1 + 2-1 + 2-2 + 1 і т.д. Заняття так захопили Микиту, що він не помітив, як пройшов урок.На перерві Микита ознайомився з усіма, хто теж перший раз прийшов в Соробан. Було весело, пили чай з печивом, весело гуділи і ділилися враженнями. Другий урок пролетів ще швидше, і Микита піймав  себе на думці про те, що йому тут цікаво. Він вирішив продовжити займатися, а потім подивитися, що буде.

Ментaльнaя aрифметикa в школі Соробaн

Багатообіцяючою і привабливою була перспектива навчитися швидко рахувати, отримати добре треновану пам''ять, вміння концентрувати увагу, розвинуте образне мислення.А найголовніше, що сподобалося Микиті, - це обіцянка педагога, що  він зможе швидше робити ДЗ  у звичайній школі,  адже його мозок, з допомогою спеціальних вправ почне працювати швидше і краще.Машка ж обіцяла приходити частіше, щоб допомогти з домашніми тренуваннями.Якось непомітно пролетів місяць, лишився останній тиждень перед Новим Роком та Різдвом. Микита, на диво, швидко здав всі контрольні роботи, потрібні вірші, два твори, розповів на природознавстві про прочитане і намалював 5 малюнків. Він став встигати робити і дз в школі, і тренуватися в рахуванні  з Дідом Соробаном. «Хіба це не чудеса?» - сам собі дивувався Микита.Навіть вічно зайнятий тато зацікавився дивним рахуванням  і став наввипередки з Микитою  розв’язувати  приклади, які задавав  Дід. Микиті надавало впевненості і гордості те, що вже тижнів зо два, як він обганяв тата в змаганні. Було приємно відчувати себе рівним з авторитетним татом.А вчора на уроці математики він показав, як уміє рахувати і розповідати віршик одночасно. Треба було тільки бачити, яким подивом і захопленням загорілися очі його друзів, і це додало Микиті впевненості, що він на правильному шляху і чудеса таки трапляються.А на питання Микити про те, як таке чудо могло статися, вчителька зі Школи Соробан впевнено відповіла:

«Дива трапляються з тими, хто в них вірить! Ніколи не сумнівайтеся в тому, що робите, вірте в себе і тоді ви станете справжніми чарівниками! »