Дива трапляються з тими, хто в них вірить!

Чудеса случаются с теми, кто в них верит! Ранок вівторка у Микити не склався: мама вранці рано пішла на роботу готувати терміновий проект і не встигла приготувати сніданок.
Тато вже другий тиждень теж рано тікав у справах. Відвезти в школу Микиту було нікому і важкий рюкзак з книжками довелося тягнути в переповненій маршрутці. Все б нічого, але завтра у Микити День Народження, а в школі починалася серйозна підготовка до здачі тем перед закінченням семестру. Друзі не могли прийти на свято, оскільки «домашки» було неймовірно багато. Всі запрошені обіцяли прийти тільки в неділю, а Микита дуже хотів отримати увагу друзів і подарунки саме в своє свято. Всі ці дрібні проблемки псували настрій із самого ранку. День пробіг швидко і якось непомітно. Вечір теж не обіцяв нічого приємного: Олег не вийде грати в футбол - багато уроків, Сашка навіть у доту не встигне зайти через завал з підготовкою. Та й у самого Микити оцінки так і просили: «Підтягни нас, Микитка». За уроками він сидів майже до 22,00. То він не міг запам''ятати правило, то забував куди і до якої формули що відноситься, та й сконцентруватися на виконанні одного уроку було важко, нудно ... і нецікаво. На День Народження прийшла одна Машка, руда подружка з купою веснянок на носі і з завзятим характером. У неї завжди був гарний настрій, вона якось примудрялася зробити уроки швидко і правильно, вірші запам''ятовувала «на льоту», а ще встигала пограти в якусь незвичайну гру на комп''ютері. Завдяки своїй «всевстигучості », Машка і змогла прийти привітати Микиту зі святом. У подарунок від неї Микита отримав незрозумілий СЕРТИФІКАТ на навчання в Школі Соробан

Розвиток здібностей по унікальній методиці в ігровій формі

. Микита здивувався, адже він і в звичайній школі нічого не встигає, а тут ще одна школа, та ще й з уроками. Але Машка так цікаво розповідала, що Микита трохи повеселішав і вирішив таки піддатися на вмовляння подружки і подивитися, у що ж вона грає на компі. Машка відкрила якусь програму, щось поклацала на клавіатурі, і на екран вискочив дивакуватий Дід і його приклади. Микита давно знав, що Машка вміє швидко рахувати, але те, що вона йому показала, неймовірно його здивувало. Приклади на екрані миготіли так швидко, і їх було так багато, що встигнути їх навіть побачити, вже було нереально. При цьому Машка ще примудрялася і базікати. Вона ввела відповідь, і Дід підтвердив його правильність, прикольно станцювавши. Мама Микити покрутила сертифікат в руці і вирішила записати Микиту на урок. Прийти можна було вже завтра.
Школа із дивною назвою і танцюючим Дідом манила його, привертала перспектива навчитися неможливому, але при цьому його лякали домашні завдання, а наразі ще, як він думав, і повна відсутність вільного часу. Машка поїхала з ним, і навіть тато знайшов час відвезти Микиту в цю школу. І тут почалися справжні чудеса. На уроці в звичайній школі не так було цікаво, як тут. Привітна молода весела вчителька трохи розповіла про школу і дивні рахівниці, пояснила, як потрібно починати рахувати. Новий вид рахування Микиті сподобався, хоч і було трохи дивно в 10 років рахувати приклади: 1 + 2-1 + 2-2 + 1 і т.д. Заняття так захопили Микиту, що він не помітив, як пройшов урок. На перерві Микита ознайомився з усіма, хто теж перший раз прийшов в Соробан. Було весело, пили чай з печивом, весело гуділи і ділилися враженнями. Другий урок пролетів ще швидше, і Микита піймав себе на думці про те, що йому тут цікаво. Він вирішив продовжити займатися, а потім подивитися, що буде.

Ментaльнaя aрифметикa в школі Соробaн

Багатообіцяючою і привабливою була перспектива навчитися швидко рахувати, отримати добре треновану пам''ять, вміння концентрувати увагу, розвинуте образне мислення. А найголовніше, що сподобалося Микиті, - це обіцянка педагога, що він зможе швидше робити ДЗ у звичайній школі, адже його мозок, з допомогою спеціальних вправ почне працювати швидше і краще. Машка ж обіцяла приходити частіше, щоб допомогти з домашніми тренуваннями. Якось непомітно пролетів місяць, лишився останній тиждень перед Новим Роком та Різдвом. Микита, на диво, швидко здав всі контрольні роботи, потрібні вірші, два твори, розповів на природознавстві про прочитане і намалював 5 малюнків. Він став встигати робити і дз в школі, і тренуватися в рахуванні з Дідом Соробаном. «Хіба це не чудеса?» - сам собі дивувався Микита. Навіть вічно зайнятий тато зацікавився дивним рахуванням і став наввипередки з Микитою розв’язувати приклади, які задавав Дід. Микиті надавало впевненості і гордості те, що вже тижнів зо два, як він обганяв тата в змаганні. Було приємно відчувати себе рівним з авторитетним татом. А вчора на уроці математики він показав, як уміє рахувати і розповідати віршик одночасно. Треба було тільки бачити, яким подивом і захопленням загорілися очі його друзів, і це додало Микиті впевненості, що він на правильному шляху і чудеса таки трапляються. А на питання Микити про те, як таке чудо могло статися, вчителька зі Школи Соробан впевнено відповіла: