Що таке домашнє завдання - про це відомо кожному. Ми, батьки, часто називаємо домашнє завдання "домашкою". "Домашка" - це, часто, те, що заважає бідолашним дітям вільно дихати після закінчення шкільних занять, а батькам - отримати справжнє задоволення від спілкування з дітьми після робочого дня.
Чому ж стільки поколінь учителів наполягає на виконанні домашніх завдань?
Чому ж стільки поколінь нещасних учнів так само постійно намагаються уникнути цієї "гіркої долі"?
Де шукати допомоги?
Чи зможемо ми розкрити секрети "домашки"?
Корисну інформацію, роздуми, поради і рекомендації пропонуємо вашій увазі, шановні батьки , у наших "Практичних діалогах". Впевнені, що ми допоможемо вам подружитися з домашніми уроками і перетворити їх у свого надійного партнера.
Діалог 1
Батьки, діти і домашні завдання: друзі чи вороги?
У сучасній школі діти проводять по шість годин на день, а іноді й більше. На щастя, навчальна програма містить такі предмети, як фізкультура, образотворче мистецтво, музика та спецкурси для загального розвитку. Уявіть собі, як мало часу залишається для читання, математики, письма і природничих наук. Класні керівники не в змозі все встигнути. Їм потрібна допомога батьків.
Науковці вважають, що саме батьки - найважливіше джерело знань для дитини, найвпливовіші вчителі і помічники. Ось саме тут і виникають проблеми, які дуже важливо вчасно побачити і розв`язати. Через постійний брак часу для власних дітей батьки все частіше помічають, як діти все більше просто не хочуть виконувати домашні завдання разом із батьками. Вони стараються відгородити своїх постійно знервованих помічників від "домашки". І їм це вдається. Будь-якими засобами.
Знайома ситуація: батько вирішив допомогти дитині виконати завдання з читання, але дитина по - своєму вирішила проблему - заховала книгу за батарею. Що було далі? Допомога перетворилася на битву, де переможців не буває. Склався ланцюжок: завдання - хитрість - гнів - крик - конфлікт. Чи може така спільна справа приносити користь і задоволення? Де знайти вихід і чи завжди ми його шукаємо?
Дуже часто ми, дорослі, вирішуємо цю проблему просто і швидко: самі виконуємо домашнє завдання. Та чи потрібно таке рішення самій дитині? Ми стаємо на бік дитини, оголошуючи війну "домашці". Цим самим ми ще більше поглиблюємо прірву між дитиною і знаннями, перетворюючи їх у непотрібний тягар.
Як змінити ставлення до "домашки" і перетворити її на друга?
По - перше, змініть власне ставлення до своєї ролі в цьому процесі. Ви, втомлені і дратівливі, прийшли з роботи і з почуттям приреченості сідаєте з дитиною за уроки. Ви в такому стані рідко пробачите дитячий прорахунок чи помилку. Слідує емоційний вибух і у дитини формується стійкий опір саме такому спілкуванню. Чи налаштуєте ви цим малюка на успіх? А завтра після школи традиційне питання про оцінки й про успіхи в школі. А що ж ви, батьки, зробили для успіху? Зробіть "домашку" своїм другом і допоможіть дитині подружитися з нею. Спробуйте поставити собі оцінку за виконання домашнього завдання з дитиною.
По - друге, перетворіть виконання домашніх завдань на цікаву та корисну справу і допоможіть побачити це дитині. Переконайте її, що саме додаткова підготовка дасть можливість зрозуміти незрозуміле, побачити непобачене, знайти бажане. А, головне, дайте дитині відчути насолоду від спільної перемоги. Через задоволення - до успіху. Сильні приємні емоції завжди захочеться повторити.
Зверніть увагу!
Домашні завдання - це не просто забаганка вчителів. Вони просто необхідні, щоб:
-вирівняти знання і вміння після хвороби чи слабкого засвоєння матеріалу;
-стимулювати пізнавальний інтерес з предмету чи теми;
-розвивати самостійність учня, його посидючість й відповідальність за виконання навчального завдання.
І зрозуміли, і змінили, і подружили, а дитина не може всидіти за уроками. Як бути далі? А про це - у нашому наступному діалозі!
Спробуйте наші додатки
